Навчальний процес

Дидактико-методичне забезпечення творчого навчально-виховного процесу у школі

 

Творчий навчально-виховний процес – це освітній простір, у якому домінує у часі навчально-творча діяльність. Навчально-творча діяльність  (за В. Андрєєвим) – це вид навчальної діяльності, який спрямований на розв'язування навчально-творчих завдань; здійснюється в умовах опосередкованого та перспективного керівництва з боку вчителя; результатом якої є, переважно, суб'єктивна новизна продукту. Це означає, що результатом навчальної творчості є самовдосконалення, саморозвиток особистості.

У такому розумінні творчий навчально-виховний процес має бути побудований на засадах особистісно-зорієнтованого, рефлексивно-діяльнісного та аксіологічного підходів.

З позицій особистісно-зорієнтованого підходу конструктивна взаємодія у підсистемах "вчитель – клас", "вчитель – учень", "учень – учень", "учень – клас" розглядається як форма і як механізм здійснення процесу навчання у ЗНЗ. В основі такої взаємодії лежить поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Це означає, що у навчальному процесі домінує у часі ситуація розмірковування – ситуація пошуку, допитливості, сумніву. Саме ситуація розмірковування створює підґрунтя для розвитку особистості, творчої самореалізації кожної дитини. Даний підхід реалізується на основі принципів: гуманізації та демократизації процесу навчання, педагогічного стимулювання, діалогічного спілкування, індивідуалізації та диференціації процесу навчання. Розкриємо їх зміст.

Принцип гуманізації та демократизації навчання ґрунтується на повазі до кожної дитини як до унікальної та неповторної особистості з властивим лише їй набором індивідуальних особливостей. Даний принцип тісно пов'язаний з принципом індивідуалізації та диференціації процесу  навчання. У Національній доктрині розвитку освіти зазначається, що система освіти має бути спрямована на особистість, базуватися на розумінні її особистісного й соціального досвіду. Саме освіта, в центрі якої особистість, стимулюватиме прагнення кожного студента постійно самовдосконалюватися. Реалізація принципу індивідуалізації та диференціації процесу навчання означає, що навчальний матеріал відповідає уявленням і уподобанням, здібностям, здатності до самостійної роботи кожного учня. В такому разі кожна дитина може відчути (пережити) успіх у навчальній діяльності.

Застосування у навчальному процесі принципу педагогічного стимулювання означає, що кожна навчальна дія стає внутрішнім надбанням особистості. Система стимулів допомагає молодшим школярам у розв’язуванні  навчальних завдань, є певним фактором щодо розгортання пізнавальної активності на заняттях. Результатом стимулювання має бути перехід зовнішньої навчальної дії дитини у психічний етап особистості – регулятор прагнення постійно пізнавати нове.

Реалізація принципу діалогічного спілкування допомагає кожній дитині відчути себе суб'єктом навчального процесу. Це можливо тільки у рівноправному, партнерському і доброзичливому спілкуванні з вчителем.

Побудова навчання на засадах  рефлексивно-діяльнісного підходу передбачає: розвиток в учнів здатності брати на себе активну дослідницьку позицію з метою критичного аналізу, осмислення й оцінки ефективності вивчення навчального матеріалу з усіх дисциплін; виховання особистості учня-діяча, учня, який буде спроможний у своїй подальшій життєдіяльності створювати матеріальні й духовні цінності, змінювати на краще суспільне життя й себе, аналізувати й оцінювати наслідки цих змін, доводити цінність власних думок іншим людям. Даний підхід будується на основі принципів: проблемності; свідомості, активності та самостійності учнів у навчанні.

Реалізація принципу проблемності в навчанні потребує створення вчителем проблемних ситуацій, усвідомлення їх та прийняття учнями, пошук варіантів розв'язання різноманітних педагогічних задач в процесі конструктивної взаємодії в підсистемах "вчитель – клас", "вчитель – учень", "учень – учень", "учень – клас" та перевірці правильності розв'язання. Проблемне питання, сформульоване вчителем, є засобом залучення молодшого школяра до конструктивної взаємодії з вчителем та іншими дітьми, спонукає учнів до розмірковування, дискусії, розвиває рефлексію. В процесі розв'язання проблемних задач розвиваються мисленнєві операції та якості мислення.

Реалізація принципу свідомості, активності та самостійності учнів у навчанні означає застосування вчителем інтерактивних методів, зміст яких розкрито нами у навчально-методичному посібнику «Навчання у початковій школі як цілісний творчий процес: теорія і практика».

Сутність аксіологічного підходу базується на ідеї, що людина – це динамічна система, яка постійно розвивається, змінюється, набуває в процесі навчання нових особистісних якостей, які забезпечують широкі можливості для постійного самовдосконалення. Реалізація даного підходу передбачає виховання у молодших школярів позитивного ставлення до нових ідей і можливостей; толерантності до існування протилежних думок і уявлень; прагнення до самоосвіти протягом життя;  до  оптимістичного сприйняття об'єктивної реальності. Аксіологічний підхід реалізується на основі принципів: науковості, доступності навчання, диференціації та індивідуалізації навчання. Розкриємо їх зміст.

Дотримання принципу науковості означає, що вчитель має подавати зміст навчального матеріалу в контексті сучасних досягнень педагогічної науки і практики. Реалізація принципу доступності навчання означає, що кожна тема певної навчальної дисципліни має бути представлена учням у вигляді логіко-структурованої схеми базових понять, здійснюється індивідуально-консультативна робота, яка спрямована на вирішення певних навчальних проблем окремих учнів.

Реалізація зазначених підходів у побудові навчально-виховного процесу є науковим (загально дидактичним) забезпеченням його як творчого.

Провідним завданням під час опрацювання кожної навчальної теми є вивчення поняття та його властивостей. Реалізація цього завдання у навчально-виховному процесі є змістовим забезпеченням його як творчого. Для того щоб знання були не механічним зібранням розрізнених частин, а чіткою системою взаємопов'язаних компонентів, тобто інструментом пізнання об'єктивного світу, необхідно вже з молодшого шкільного віку формувати поняттєве мислення. Починаючи формувати поняттєвого мислення з першого класу, вчитель початкової школи допомагає вчителям -"предметникам" забезпечити перехід його у старшому шкільному віці на теоретичний рівень. М. Холодна вважає здатність до поняттєвого відображення дійсності як вищу ступінь інтелектуального розвитку, а понятійну думку – як один з найбільш ефективних пізнавальних інструментів. Поняттєве мислення молодшого школяра необхідно розвивати у тандемі з творчим та дивергентним.   Правильність зробленого "відкриття" (ознака творчого мислення), доцільність (конструктивність тощо) кожної нової ідеї (ознака дивергентного мислення) учень повинен вміти довести за допомогою поняттєвого мислення, користуючись такими прийомами:

• розгляд об'єкта, що вивчається з різних сторін та виділення найбільшої кількості властивих йому ознак, рис, якостей тощо (на основі операцій аналізу і синтезу);
• порівняння виділених рис, якостей, властивостей з метою вибору найбільш вагомих, головних (на основі операцій порівняння та абстрагування);
• встановлення причинно-наслідкових зв'язків та залежностей;
• формування нових положень (на основі операції узагальнення).

 

 

 

 

 

 Структура 2014/2015 навчального року, методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу та вивчення базових дисциплін у школі

12 червня, 2014
Відповідно до статті 16 Закону України «Про загальну середню освіту» структуру навчального року встановлюють загальноосвітні навчальні заклади за погодженням із місцевими органами управління освітою. 

Міністерство освіти і науки України рекомендує навчальні заняття організувати за семестровою системою (лист МОН від 11.06.2014 р. № 1/9-303):
- І семестр – з 1 вересня до 26 (27 для шкіл, які працюють за шестиденним робочим тижнем) грудня;
- ІІ семестр – з 12 січня до 29 (30) травня.
Канікули рекомендуємо провести в такі терміни:
- осінні з 27 жовтня до 2 листопада;
- зимові з 29 грудня до 11 січня;
- весняні з 23 до 29 березня.
Як передбачено статтею 34 Закону України «Про загальну середню освіту», навчальний рік закінчується проведенням державної підсумкової атестації випускників початкової (12-21 травня), основної (1-8 червня) і старшої (22-28 травня) школи.
У 2014/2015 навчальному році передбачається проведення державної підсумкової атестації для учнів початкової школи у вигляді підсумкових контрольних робіт з трьох предметів: читання, української мови та математики.
Державну підсумкову атестацію для учнів основної та старшої школи передбачається провести у письмовій формі з трьох предметів: української мови, математики або історії та з предмета за вибором учнів (11 клас) чи школи (9 клас) за завданнями, розробленими загальноосвітніми навчальними закладами.
Вручення документів про освіту рекомендуємо провести для випускників 9-х класів 10-11 червня, 11-х класів – 30-31 травня.
Рішення про доцільність проведення навчальної практики та навчальних екскурсій загальноосвітні навчальні заклади приймають самостійно.
Окрім того, з методичними рекомендаціями щодо організації навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах і вивчення базових дисциплін в основній школі можна ознайомитися у листі Міністерства № 1/9-343 від 01.07.2014.
Про стан та особливості діяльності психологічної служби системи освіти у 2014/2015 навчальному році можна ознайомитися у листі Міністерства № 1/9-374 від 25.07.2014.
З методичними рекомендаціями з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році можна ознайомитися у листі Міністерства  № 1/9-376 від 25.07.2014.


Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)